Солдати Червоної Армії та партизани

Боротьба словенських партизанів з опором почалася в Каринтії в 1942 році, в 1943 вона все більше посилювалася і досягла свого піку влітку 1944, триваючи з зниженою інтенсивністю до кінця війни. Серед численних вимог та завдань, які необхідно було вирішити, стало вербування нових бійців. Була сильна необхідність відшкодувати втрати, понесені в незліченних дрібних битвах, і зміцнити партизанські загони в цілому. Вдалими методами досягнення цих цілей було напади на охоронні загони у трудових таборах у віддалених районах. Військовий історик Йозеф Рауш перераховує низку акцій зі звільнення військовополонених та підневільних робітників. З військовополонених західних союзників до партизанів у значній кількості приєдналися лише французи та італійці. Більшою мірою до партизанів приєднувалися звільнені червоноармійці та радянські підневільні робітники. Вже до вересня 1944 року батальйон партизанського об’єднання Західної Каринтії складався майже повністю з військовополонених і цивільних підневільних робітників з Радянського Союзу.