Примусові марші та перевезення

З прифронтових таборів полонені Червоної Армії прибували форсованими маршами або набитими у вантажні вагони, зазвичай лише після кількох тижнів перебування у таборах для військовополонених усередині «рейху»: за оцінками, близько 10 відсотків не пережили транспортування. Після прибуття в „російський сектор“ Stalag XVIII A у Вольфсберзі їм доводилося роздягатися догола для дезінсекції та по черзі обливатися холодною та гарячою водою. Це не запобігало занесенню епідемій з транзитних таборів на окупованих територіях. Перших радянських солдатів або червоноармійців було доставлено до шталагу XVIII A у жовтні 1941 року. Перші смертельні випадки сталися 23 жовтня 1941 року:

– Петро Григорович Сорока, 29 років, зі Львівської області, нині Львівська область на Західній Україні, та

– Борис Олексійович Варсін, який народився 22 липня 1919 року, із села Іванівка (або Гранівка). До кінця жовтня у братській могилі під містом Вольфсберг, яка існувала з часів Першої світової війни, всього за тиждень було поховано ще не менше 26 загиблих червоноармійців.